Підвищення професійної компетентності педагогічних працівників: вимога 3.2
Рівень професійної компетентності педагога — це його знання, вміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Професійну компетентність потрібно постійно розвивати й удосконалювати. Поняття професійної компетентності педагога виражає єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснювати педагогічну діяльність і характеризує його професіоналізм. Педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність — розглядаються в контексті безперервної педагогічної освіти й педагогічної діяльності, вимог до педагога і його підготовки.
Вимога «Підвищення професійної компетентності педагогічних працівників» має два критерії:
| | |
| |
Критерій 3.2.1. Педагоги підвищують кваліфікацію
Професійне зростання, підвищення кваліфікації педагога —безперервний процес. І це не лише навчання на курсах підвищення кваліфікації. Процес підвищення кваліфікації педагога не обмежується якоюсь однією формою. Це також участь у тренінгах, конференціях, семінарах, вебінарах, курсах.
Основний документ з підвищення кваліфікації — Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 № 800.
Документ визначає процедуру, види, форми, обсяг (тривалість), періодичність, умови підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ усіх форм власності та сфер управління, включаючи механізм оплати, умови і процедуру визнання результатів підвищення кваліфікації.
Що зробити.
Проаналізувати:
- чи використовують педагоги різні форми підвищення кваліфікації;
- чи знають вони про суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації;
- чи проводиться анкетування педагогів з метою з’ясування їхніх потреб;
- чи заслуховуються звіти педагогів про результати підвищення кваліфікації на засіданнях педагогічної ради.
Вивчити план підвищення кваліфікації, протоколи засідання педагогічної ради, пропозиції педагогів, договори про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації, у разі їх оформлення.
Радимо прочитати
Статті:
Н. Омельяненко «Підвищення кваліфікації 2020/2021: які документи оформити».
О. Філоненко «Плануємо підвищення кваліфікації педагогів у два етапи».
І. Романюк «Хто та як визнає результати підвищення кваліфікації педагогів».
На що звернути увагу.
Педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів. Поки чекаємо на внесення змін до Закону України «Про дошкільну освіту», користуємося нормою, що загальний обсяг підвищення кваліфікації педагога закладу дошкільної освіти встановлює його засновник (або уповноважений ним органом). Він не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років.
Підвищувати кваліфікацію можна за різними формами, видами. Педагоги самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації:
| Напрями підвищення кваліфікації | • Розвиток професійних компетентностей — знання фахових методик, технологій; • формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей, вмінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України «Про освіту»; • психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки; • створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами; • використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку; • мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність.Для керівників закладів освіти та їхніх заступників є напрям «Розвиток управлінської компетентності» |
| Суб’єкти підвищення кваліфікації | • Заклад освіти / його структурний підрозділ; • наукова установа; • інша юридична чи фізична особа, зокрема фізична особа — підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників |
Основними завданнями у підвищенні професійної компетентності педагогів є:
- формування методичного середовища або професійна взаємодія з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи;
- формування гнучкої системи безперервної освіти педагога;
- створення інформаційно-освітнього простору з рівноправним доступом всіх педагогів до інформаційно-освітніх ресурсів;
- готовність до інноваційної діяльності, пріоритет освітніх технологій.
Професійна компетентність — це результат творчої професійної діяльності та інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності педагога.
З переліком суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації можна ознайомитися на Національній платформі професійного розвитку педагогічних працівників EdWay.
Які методи збору інформації використати.
Вивчення документації: портфоліо педагогічного працівника, протоколи засідань педагогічної ради, накази керівника з основної діяльності, план роботи закладу на рік, плани підвищення кваліфікації, свідоцтва і сертифікати про підвищення кваліфікації.
Опитування, а саме анкетування педагогічних працівників.
Критерій 3.2.2. Педагоги є учасниками методичної роботи закладу
Успішність та ефективність будь-якої діяльності залежить насамперед від правильно поставлених завдань.
Методичний кабінет закладу є центром методичної допомоги педагогічним працівникам та поширення серед батьків психолого-педагогічних знань щодо забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.
Мета роботи методичного кабінету — надавати методичну допомогу педагогічним працівникам щодо їх професійного розвитку, підвищення кваліфікації, професійної компетентності.
Завдання діяльності методичного кабінету такі:
- створення рефлексивно-інноваційного середовища, організація системи роботи, спрямованої на удосконалення професійної майстерності, психолого-педагогічної культури педагогічних працівників, підвищення їх кваліфікації, активізацію творчого потенціалу та збагачення досвіду;
- виявлення перспективного педагогічного досвіду в колективі закладу і за його межами, сприяння його вивченню, узагальненню, впровадженню та розповсюдженню шляхом висвітлення у засобах масової інформації, організації та участі у виставках, презентаціях, роботі методичних об’єднань, шкіл перспективного педагогічного досвіду тощо;
- сприяння участі колективу закладу в інноваційній освітній діяльності різних рівнів за пропозицією органів управління освітою чи з власної ініціативи відповідно до наказу про проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього (науково-педагогічного, науково- психологічного, психолого-педагогічного) проекту.
Педагогічні працівники є активними учасниками методичної роботи.
Інноваційну діяльність педагога можна трактувати як особистісну категорію, як творчий процес і результат творчої діяльності. По-перше, її визначають як створення нового (оригінальних прийомів, цілісних педагогічних концепцій), що змінює звичне розуміння явища, перебудовує суспільно-педагогічні відносини. По-друге, її характеризують як найвищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво в педагогічній практиці, спрямоване на формування творчої особистості вихованця. Готовність до здійснення інноваційної діяльності розкривається через здатність до самоорганізації, самоаналізу, рефлексії; здатність відмовитися від стереотипів педагогічного мислення; прагнення до творчих досягнень; критичність мислення, здатність до оцінювальних суджень.
Що зробити.
Дізнайтеся, чи беруть педагогічні працівники участь у роботі творчих (робочих) груп, ініціюють та/або реалізують освітні проєкти.
Оцініть результати інноваційної діяльності педагогів.
Проаналізуйте план роботи закладу на рік.
Поспілкуйтеся індивідуально з кожним педагогом.
На що звернути увагу.
Щоб ліпше визначити індивідуальні напрями роботи з педагогами, з’ясуйте рівень їх професійної підготовки і, що не менш важливо, — визначте основні риси характеру, педагогічні нахили та здібності, ставлення до певних суспільних і педагогічних процесів. Доцільно також з’ясувати професійні й особисті інтереси початківців. Для цього скористайтеся діагностичними методиками, проведіть тестування чи анкетування тощо.
У формуванні професійної майстерності педагогів провідна роль належить, насамперед, самоосвіті, зокрема участі у різних методичних заходах.
Радимо прочитати
Статті:
О. Половіна, Н. Савінова «Методичний тиждень, або Лайфхаки методичного супроводу педагогів».
С. Коваль «Педагогічна ВікіСтудія — опановуємо інновації».
Р. Григорович «Підвищуємо організаційну культуру в педагогічному колективі».
І. Романюк, Л. Дєньговська «Організація виставки-презентації досягнень дошкільної освіти».
В. Гуменюк
Щоб перетворити колектив на команду однодумців, скористайтеся порадами, наведеними у Додатку 26.
Додаток 26
Як перетворити колектив на команду однодумців: 12 лайфхаків
Позбавтеся демотиваторів
Рушієм будь-якої діяльності є мотивація. Проте, як свідчить практика, найважливішим від усіх спроб мотивувати педагогів до саморозвитку та творчої освітньої діяльності є здатність знайти й усунути потенційно демотивуючі чинники. Це може бути відсутність взаєморозуміння і взаємодії з напарником, складнощі спілкування з батьками, надмірне завантаження роботою з педагогічною документацією, брак визнання за досягнуті освітні результати, а може, — проблеми в особистому житті. Що б це не було, знайдіть негативний чинник і усуньте його. Це й буде найліпшою мотивацією.
Якомого частіше надавайте зворотний зв’язок
Педагогу дуже важливо знати, що він на правильному шляху й постійно відчувати професійну й особистісну підтримку вихователя-методиста. Щоденно спостерігаючи за роботою педагогів, стежте за виразом свого обличчя, усміхайтеся, навіть якщо чимось не задоволені. Обов’язково приділяйте трохи часу бесідам з педагогами, аби схвалити чи обговорити їхні дії. Це займе кілька хвилин, зате дасть змогу оперативно корегувати напрям їхньго професійного розвитку. 
Делегуйте повноваження і спеціалізуйтеся
Коли ви методист-початківець, то вам неминуче доводиться бути майстром на всі руки. Однак незабаром ви обов’язково з’ясуєте, що з деякими завданнями досвідчені педагоги справляються навіть ліпше. Методисти-профі знають, як «звільнити себе» від тих чи тих позицій, передавши керівництво певними освітніми проектами педагогам-майстрам, які справляються з ними на відмінно. Призначайте керувати роботою творчих та ініціативних груп таких педагогів, а за собою лишіть контроль за їхньою діяльністю та загальну координацію дій.Спеціалізуйтеся на тих аспектах методичної роботи, які вдаються вам найліпше.
Не розв’язуйте складні проблеми у режимі реального часу
Якщо ви відповідаєте на всі гострі запитання та розв’язуєте складні проблеми в режимі реального часу, на рішення обов’язково вплинуть ваші почуття та емоційний стан. А цей вплив не завжди має позитивні наслідки й може лише погіршити ситуацію. Тож збавте темп. Коли педагог приходить зі складною проблемою, навіть якщо ви впевнені у відповіді, скажіть: «Спасибі за звернення. Зараз я не готова обговорювати це питання, але ми повернемося до нього сьогодні трохи пізніше». Такий підхід дасть змогу виграти час для додаткового дослідження проблеми і прийняти більш виважене рішення. 
Спілкуйтеся з педагогами безпосередньо
Кожен член педагогічного колективу має знати, що вихователь-методист у будь-який момент може підійти й по-простому без зайвих церемоній дати раду, запитати про стан справ чи уточнити на якому етапі виконання певного завдання. Така манера спілкування значно скоротить час розмірковування над прийняттям більшості рішень. Крім того пряма комунікація «ламає бар’єри» спілкування і налаштовує на плідну взаємодію. 
Проявляйте емпатію та терпіння
Плекайте в собі емпатію. Вона дає змогу ліпше зрозуміти як позиціонувати загальні завдання закладу відносно кожного члена педагогічної команди, щоб домогтися максимальної віддачі та концентрації. Уміння поставити себе на місце іншого — «залізти в його шкіру» — допомагає налагодити довірчі стосунки в колективі та створити позитивний психологічний клімат. А терпіння розширює простір для зростання кожного педагога навіть в умовах, коли необхідно ставити й домагатися досягнення вимірних, конкретних і обмежених у часі цілей. 
Тримайте руку на пульсі
Постійно приділяйте увагу усім членам педагогічного колективу, навіть якщо вони не звертаються до вас безпосередньо. Стежте за плануванням та виконанням запланованого, переглядайте різні форми роботи з дітьми, акцентуйте увагу на результативності освітнього процесу. Якщо ви бачите, що хтось провів виключно хороший захід — заняття, гру чи розвагу — то знайдіть змогу висловити свій захват. Емоційний, захопливий відгук вихователя-методиста мотивує найліпше — і результат перевершить усі ваші очікування. 
Постійно ознайомлюйте колектив з результатами роботи
Реалізуючи завдання річного плану, — готуючи засідання педагогічної ради, методичного об’єднання чи, скажімо, звіт чергового етапу науково-дослідної діяльності, — постійно ознайомлюйте педагогів зі станом справ. Під час педагогічних хвилинок діліться з педагогами досягненнями, тими викликами, що стоять перед командою, а також планами на наступний місяць, квартал. Під час таких зустрічей відповідайте на запитання, цікавтеся думкою колег щодо результатів роботи, вислуховуйте пропозиції. Це допоможе вам відчути єдність, командний дух, поліпшити розуміння того, хто ви є і в якому напрямі рухаєтеся. 
Ставте вимірні цілі
Навчіться ставити перед педагогами максимальний відсоток вимірних цілей. Завдяки такому підходу вам буде легше відстежувати хід виконання завдань, а головне — конкретизоване завдання з чітко визначеними дедлайнами організовує педагогів і підвищує концентрацію уваги на їх виконанні. Конкретні вимірні цілі дають змогу виконавцю посилити самоконтроль і, після їх досягнення, кожен відчуватиме свою причетність. 
Вирощуйте лідерів у своєму колективі
Найліпший спосіб виростити лідерів всередині колективу — надати частину управлінських функцій своїм підлеглим. Якщо ви постійно все берете на себе й «розкидаєтеся» по малим завданням, ваші педагоги ніколи не отримають достатньо досвіду для того, щоб почати працювати автономно. Якщо ж ви будете надавати їм змогу рости вище їх нинішньої позиції, це буде стимулювати їх відточувати свої вміння і майстерність буде зростати, а відтак поліпшиться і якість освітнього процесу. 
Вивчайте проблеми зсередини
Намагаючись вдосконалити освітній процес і розв’язати поставлені завдання, занурюйтесь у вир педагогічної взаємодії. Ліпше зрозуміти свою команду й налагодити в ній ефективну роботу допоможе «польовий досвід». Ви на власні очі побачите перешкоди, що виникають перед педагогами, доцільність використання ними педагогічних впливів, більше дізнаєтеся про особливості дітей кожної вікової групи, проблемних батьків та потенційних волонтерів освітнього процесу. Ці знання допоможуть вам приймати ліпші рішення, визначати індивідуальні самоосвітні маршрути педагогів та ефективно планувати заходи з підвищення рівня їх кваліфікації. 
Відокремлюйте емоції від прийняття рішень
Відсторонена по відношенню до членів педагогічного колективу позиція дасть вам змогу отримувати більше інформації і приймати більш зважені рішення. Ваші особисті взаємини з підлеглими можуть послабити гостроту сприйняття йі здатність вчасно розпізнавати виникнення проблем. Відсторонена позиція і «вимкнення» емоцій дає змогу переадресовувати складні рішення відповідальним без зайвих реверансів. Коли емоції не впливають на прийняття рішення, виграють всі.Отже, ідеальний вихователь-методист має одночасно бути відстороненим і співчутливим, контролювати й давати свободу, вникати в деталі й делегувати повноваження — з цих часом протилежних якостей оберіть ті, що підходить саме для вас і вашого колективу, або поєднуйте різні методи в міру необхідності.
Які методи збору інформації використати.
Вивчення документації:план самоосвіти (за наявності), план роботи закладу на рік.
Анкетування педагогічних працівників.